У вас непослушный ребёнок? В статье — своеобразный чек-лист, который поможет разобраться в том, действительно ли ваш ребёнок заслуживает вашего наказания.
Питання про покарання часто задають батьки та на консультаціях, і на психологічних форумах. Найчастіше це стосується фізичних покарань, що, звичайно, неприйнятно. Але ж агресія буває не тільки фізичної, але і вербальної, і тому моральне покарання може бути дуже болючим для дитини, і мати далекосяжні наслідки в виде сниженной самооценки, неуверенности в себе и других личностных проблем… Замкнутый круг проблемы наказаний состоит в том, что дитяче непослух починає докучати, коли батько сам вже розгніваний і роздратований. А в такому стані рідко, хто здатний на адекватну оцінку ситуації. Тому ми представляємо своєрідний чек-лист, який допоможе вам розібратися в тому, чи справді ваша дитина заслуговує вашого осуду. Отже, перш, ніж лаяти неслухняну дитину, — подивіться в цей список:
1. Не суперечать ваші вимоги віковим особливостям? Маленькие дети не способны терпеть и ждать, сильные сиюминутные желания в дошкольном возрасте успешно вытесняют, казалось бы, усвоенные правила и нормы. И лет до 11-13, пока не сформируется волевая сфера, ребёнок чаще следует своим «хочу», а не вашим «должен».
2. Чи усвідомлюєте ви причини поведінки дитини, його потреби, бажання? Погляд на ситуацію з боку дитини не обов'язково вирішить проблему. Але це перший крок до того, щоб домовитися, знайти компроміс.
3. Чи враховуєте ви стан дитини? Может быть, он устал или голоден? Может быть, он напуган (и к этому нужно отнестись серьёзно, какими бы пустяковыми не казались детские страхи). Может быть, расторможен так, что не контролирует себя и не слышит вас? Тут хочется напомнить слова Росса Грина из книги «Взрывной ребёнок»: «Дети ведут себя хорошо, если могут».
4. Не пригнічують ваші вимоги природних механізмів розвитку? Розглядайте звичку дитини всюди лізти, все чіпати, пробувати на смак, заглядати всередину різних предметів не як покарання, а як щасливий дар, який дозволить за кілька років навчитися мільйону важливих речей.
5. Вас обижает поведение ребёнка или есть подозрение, что он всё делает «назло»? У большинства из нас хранится груз старых обид. Но иногда стоит вспоминать, что песочница осталась позади, и нам не обязательно теперь обзываться в ответ и давать «сдачу», особенно если «обидчик» – наш собственный ребёнок.
6. Не боретеся ви з фізіологічними особливостями дитини, розумні ваші вимоги? Адже часто дитина просто не може виконати вашу вимогу, а не «не хоче» або «йому просто лінь».
7. Не ви перекладаєте відповідальність на дитину за свою неуважність, безвідповідальність чи лінь? Адже, якщо ви вчора щось заборонили, за щось покарали, а сьогодні забули проконтролювати, то хіба винен дитина в тому, що забув про покарання?
8. Чи робите ви щось, щоб дитина вас почув? Чи вмієте ви самі співпрацювати і домовлятися, чи можете навчити цього дитину?
9. Не переоцінюєте ви уявлення дитини про небезпеки, його можливості передбачити наслідки своїх дій? Адже мозок дитини – це не зменшена копія мозку дорослої людини. Він ще не зовсім розвинений і визріває поступово. Тільки до 16-18 років він набуде рис мозку дорослої людини. І останніми дозрівають лобові частки мозку, ті, в яких знаходяться зони, які відповідають за контроль над поведінкою, за можливість передбачити наслідки своїх дій. А поки дитина діє імпульсивно: захотів – зробив.
10. Не заперечуєте ви право дитини на власні бажання, інтереси, спонукання? Адже ви хочете, щоб ваша дитина зміг бути успішним, коли виросте, змогла ставити перед собою цілі і досягати їх. Саме зараз він в цьому вправляється.
Автор Олександр Созончук
Уехала в гости к маме на выходные, а двенадцатилетняя дочь переклеила обои в спальне. Сказала,…
Посмотрите на успешных людей в любой области, спросите, не занимались ли они в детстве музыкой,…
Что могут сделать родители
This website uses cookies.
