“Роби уроки! Прибери тарілку! Почисти зуби!" І так разів сто. Знайоме?
Мені як мамі навіть дуже...
Часом ловлю себе на відчутті зростаючої безсилої злості і в цей момент на мові дуже знайомі фрази з дитинства:
"Я кому сказала?", "Ти з першого разу не розумієш?", "Мені обов'язково підвищувати голос треба, щоб ти мене почув?"
Для мене це сигнал про те, що треба щось міняти, що звичний спосіб зараз з якоїсь причини не працює, що мої нескінченні повтори неефективні і все що я отримую зараз – це взаємне роздратування.
Якщо чесно, то хочеться не самої міняти, а щоб син змінився. Став слухняним і старанним. Мені було б зручно.
Мені так, а йому?
Це те що я бажаю йому в майбутньому дорослому житті?
Немає. Я хочу, щоб син був самостійним, незалежним і сам приймав рішення. Але так не буває, щоб виховувати слухняним, а виріс незалежним...
І тоді я шукаю нові можливості, шляхи, підходи:
"Синку, там твоя домробітниця просила передати, що у неї сьогодні вихідний і вона твою тарілку прибрати не може". Сміється, йде і миє.
Танцюємо разом ритуальний танець під назвою "ненавиджу робити уроки", валяємося на килимі від сміху, йде з бурчанням робити домашку.
Папа грає справжній спектакль: нечищені зуби розмовляють один з одним. Син підказує репліки. Сміємося всією родиною. Через годину приходить, демонструючи почищені зуби.
Причитаю на манер плакальниці:
“Бідні-нещасні діти! У школі весь день просиди, голову напружуй, руку піднімай... А додому приїхав ніякого відпочинку дитинці, уроки роби, в кімнаті прибирай, допомагай батькам! Бідні діти, бідні!
Нікому діточок не шкода, все їх змушують, всі ними командують, ніхто бедняжечек не пошкодує" Ну і так далі в такому дусі.
Син слухає і, ховаючи посмішку, підтакує сердито. Потім, продовжуючи мою пісню, тягне рюкзак. Його почули, йому поспівчували, він отримав можливість трохи, але висловити своє невдоволення. Тепер є сили і на уроки.
Я знаю, що це складно. Я знаю, що мама втомилася на роботі. Я знаю, що хочеться простіше. Я знаю, що у інших діти слухняні і т. д.
А ще я знаю, що якщо робиш те, що робиш завжди, то й будеш отримувати те, що отримуєш завжди. І у відповідь на сотий раз вимовлене "іди роби уроки", отримаєш звичну дитячу реакцію.
Раптом у вас є свої нестандартні способи? Поділіться в коментарях!
Джерело: econet.ru
Это существенно облегчит вам жизнь
Если подросток тратит на интернет несколько часов в день, о “нормальном” развитии мозга можно уже…
Сложно не улыбнуться!
Как вести себя, если ваш ребенок влюбился и вступил в свои первые отношения?
This website uses cookies.