П'ятнадцять років Ксюша прожила під одним дахом з Андрієм. Він був на десять років старший, а дівчина ледве досягла повноліття. Вона жила в селі, а її обранець був завидним нареченим, столичним хлопцем.
Андрій жив з мамою в однушке. Коли вони одружилися, до них приєдналася і Ксенія. Зі свекрухою були теплі відносини, вони знайшли спільну мову і уникали конфліктних ситуацій. Відразу після весільного торжества дівчина дізналася про свою вагітність, правда, не дуже зраділа новини, адже Андрій присів на склянку. Одного разу він стільки випив, що підняв на Ксенію руку.
Треба було їй відразу звернути увагу на цей «дзвіночок», але вона вуха розвісила і вірила його обіцянкам. Андрій вибачався, він запевняв, що і з алкоголем зав'яже, і вести себе адекватно. Вона пробачила його. Після перших пологів пройшло лише кілька місяців – знову вагітність.
Андрій почав її ревнувати, вони сварилися буквально на порожньому місці. Ксенія не зациклювалася на поведінці чоловіка, виховувала дітей і віддавалася їм без залишку.
Вона була така молода, стільки нездійсненних надій! Навіть встигла попрацювати не за фахом, з декрету в декрет бігала. Яке утворення, яке розвиток? Одні памперси, пелюшки, повзунки і соски!
Вона могла все кинути і поїхати в село. Але чи візьме її мама з двома маленькими дітьми? Сидіти у неї на шиї Ксенія не хотіла, їй доводиться миритися з чоловіком-алкоголіком і ховати всі свої жіночі мрії куди подалі. Заміжня життя давала свої плоди – вона вагітніла і вагітніла.
До 30 років у Ксюші було четверо діток. Чоловік іноді згадував про те, що він – батько, але все частіше пропадав у запоях. Кожен раз, коли він приходив додому тверезим і каявся у своїх вчинках, Ксенія давала йому шанс і прощала. Короткі моменти щастя не могли перекрити нездорову ревнощі Андрія і жорстокі звички.
Андрій відчував свою владу, він розумів, що розлучена з чотирма причепами нікому не потрібна. Він виганяв Ксенію з дому. Вона часом ночувала у матері, іноді кантовалась у сусідки, але на наступний день приходила додому, адже там на неї чекали голодні і налякані діти.
Її терпінню прийшов кінець! Вона закінчила курси бухгалтера, знайшла собі вакантне місце і відчула в собі сили, вирішила, що впорається і одна зі своїми хлопцями. Після чергової витівки чоловіка Ксенія зібрала речі, взяла дітей і пішла назавжди.
Спочатку вона ночувала у подруги, а потім зняла квартиру. Їй доводилося половину зарплати віддавати за оренду, але вона почувала себе щасливою. Вона зізналася матері в тому, що жила у справжньому пеклі, та пошкодувала доньку і щомісяця з пенсії допомагала грошима.
Через місяць Ксенія подала на розлучення і оформила аліменти. Вона вдихнула на повні груди, тільки одне питання: чому так довго терпіла? Любов чи звичка?