Синові 9 років, доньці 4 роки. Син стабільно отримує кишенькові гроші, нехай невеликі, але зате його. Плюс був залишок із подарованих грошей йому на день народження. Місяць тому він накопичив певну суму в 5000 і попросив звозити його в ТЦ.
Зібралися, поїхали. Ходимо по ТЦ. Питання сина: «Я можу купити все, що захочу?». Відповідаю, що він може купити все, що хоче в межах цієї суми.
Покупки дитини: 4 мороженки, ласощі для кота та кролика, велика обробна дошка для мене (стара тріснула і я днями говорив, що потрібно купити нову), картина для розфарбовування по номерах для мами, велика лялька для сестри і собі великий набір лего. Я розумію, що цінник вже перевалив за 5к. Мовчу, думаю, за фактом додам. Підходимо до каси і продавець називає суму 6800...
Син, недовго думаючи, прибирає свій набір лего і питає: «а чи так?» 4800. Спостерігаю за його реакцією, чекаю, коли попросить додати грошей, але немає. Жодної сльозинки в очах. Купує і йде до нашим дівчатам вручати подарунки. Я купую йому цей набір, прибираю в чорний пакет і йду до них.
Кажу синові: «Ти міг купити ляльку трохи менше і дешевше, не купувати нам з мамою і взяти собі набір» На що він відповів: «Я собі ще назбираю, а сестричка маленька і вона дуже довго дивилася на цю ляльку!».
І завжди, якщо він щось купує, то або на всю сім'ю, або на себе і сестру...
Начебто нормального мужика виховуємо).
Автор: MrKreivin2000