Ми з чоловіком у шлюбі прожили 20 років. Спочатку все було чудово. Турбувало тільки одне — я довго не могла завагітніти.
Однак незабаром у нас народилося двоє діток. Все було нормально, але потім наші стосунки з чоловіком різко зіпсувалися. Він почав постійно десь пропадати і прикриватися роботою. Я вірила йому, хоча, як з'ясувалося, даремно.
Одного разу я помітила, як чоловік виходить з комп'ютерного клубу. Я не ханжа, нічого не маю проти ігор, але якщо це стає залежністю, людину треба рятувати. Виходить, що ігри для нього важливіше, ніж сім'я. Природно, я закотила скандал. Чоловік зібрав речі і пішов з дому.
Жили ми в його квартирі, яка була куплена його батьками. Однак свекри мене не стали проганяти. Вони розуміли, що я не можу піти з двома дітьми на вулицю. Чоловік хотів нишком продати цю квартиру, але свекруха його швидко присадила і сказала, щоб я про таке навіть не переживала.
Пізніше стало відомо, що чоловік захопився гральними автоматами. Він програв велику суму і сподівався відігратися. Потім думав продати квартиру, закрити борги і повернутися до колишнього життя. Але я не дала.
Ми з дітьми були прописані в цій квартирі. Свекруха звернулася до суду, щоб її сина звідти виселили. У неї на руках були всі документи, адже вона купувала це житло, а також чеки про оплату комунальний послуг. У підсумку, суд схвалив її позов.
Колишній чоловік почав мені погрожувати. Він розумів, що мама все творить із-за мене. Він вибачався, казав, що мене вб'є. А я тримала оборону і не переходила на особистості.
Суд ми виграли. Чоловіка з тих пір я більше не бачила. Він ні з ким не спілкується і не цікавиться дітьми.
Зараз ми живемо так, як жили, тільки без нього. Свекруха переоформила на мене нерухомість. Вона сказала, що їй так спокійніше. А я що? А я щаслива, адже у мене є дах над головою і здорові дітки. Більшого і не треба. Якби не батьки колишнього чоловіка, я б точно опинилася на вулиці.