Спасибі, матусю, я ж твоя дочка — Аня

— Я не хочу тут більше бути! Тут всі дурні і мене злять!
— Хто тебе знову так засмутив?
— Всі.
— І як?
— Кажуть, що ти вмерла.
— Я скажу сестричкам, щоб вони поговорили з своїми кривдниками і вони не будуть тебе більше дражнити.

— Сестри теж всі дурні.
— Чому ти так кажеш? Вони ж всі до тебе завжди дуже уважні й добрі.
— Надто уважні. Вони не випускають мене на вулицю і завжди змушують пити таблетки!
— Ти ж знаєш, лікар сказав, що ти зараз обов'язково повинна регулярно приймати ліки, інакше тобі знову буде погано.

— Але я не хочу пити ці дурні таблетки. Вони величезні і мені боляче їх ковтати. Я хочу додому!
— Я попрошу медсестер, щоб вони розтирали тобі таблетки в порошок і розбавляли їх водичкою. Тобі їх так пити буде набагато легше. А щодо будинку, будь ласка, не край мені душу. Я не можу тебе взяти з собою додому. Мені потрібно працювати, а ти зовсім не можеш бути одна.
— Я Все можу. Я не така тупа, як все тут. Ти просто не хочеш, щоб я була вдома.

— Будь ласка, не говори так. Ти ж пам'ятаєш, як важко мені було віддавати тебе сюди, але ти зараз, дійсно, не можеш залишатися одна. Це для тебе занадто небезпечно. Знаєш що? Наближається твій день народження, давай, ми з тобою на твій день народження махнемо на тиждень на море? Ти дуже любиш море!
— Я ненавиджу море і не хочу у відпустку! Я хочу додому!

***
— З днем народження, моя хороша. Бажаю тобі здоров'я, душевного спокою і щоденної радості! Тримай, це тобі подаруночок.
— Що це?
— Відкрий коробку і побачиш.
— Ой, яка гарна лялечка!
— Ти ж хотіла ганчір'яну ляльку, а я дуже хотіла зробити тебе щасливою.
— Спасибі, мамо!
— Мама, я твоя дочь Аня, и это ты моя мамочка, а не я твоя…

Автор: Інна Чеська