Спочатку погляньте на себе, а тоді вже на вчительку наїжджайте

Перший випадок.

Одна з мам нашого класу вчитель пише: “Скажіть, будь ласка, чому у моево Рамана двійка по матиматике? Він веть старанний хлопчик. Як би натягнути трійку?".

Другий випадок.

Батьківські збори.

— Шановні батьки. Завтра відбудеться свято в честь Дня матері. Всім бути в 9:30. Концерт до 11:00. Потім два уроку: література і англійська. Після цього дітей можна забирати додому, — каже вчителька.

— На скільки концерт? Повторіть, будь ласка! — кричить матуся з першої парти.

— 9:30. Парадний одяг.

— А скільки уроків? — запитує тато з третьої парти.

— Два. Література та англійська.

— А що за захід? — звучить із гальорки.

— Як дитину-то одягати? — перебиває її хтось ще.

— Концерт в честь Дня матері. Парадний одяг. Всі зрозуміли? Продовжуємо. Давайте поговоримо про те, як ваші діти ведуть себе на уроці...

— Ой, почекайте, ще не записала. Література... — перебиває вона вчительку.

— Вибачте, будь ласка, а можна це все в "Вайбер" скинути? А то я зовсім заплуталася, — шепоче інша.

Вчителька якось провела збори. Вислухала, що вона багато задає на будинок, що діти в школі втомлюються, що вона погано їм все пояснює.

До чого я це все? До того, що треба спочатку на себе глянути, а тоді вже на вчительку наїжджати. Правильно ж?