Альоша після школи чекає їжу:
— Мамо, а недоношені діти нормальні?
— Звичайно. Зараз з цим немає проблем. Їх виходжують і потім з ними все в порядку. Раптовий питання... ???
— А чому тоді якщо тобі кажуть «недоношена дитина», то це образа?
— А піди знай. А чому «собака» — це образа?
— Ну я ж не недоношена.
— Ти переношенный, якщо бути точним. Ну і що? Ти ж не собака. А адже можуть назвати.
— Так чому так називають?
— Слухай уважно. Зараз буде одкровення. Запам'ятай, навіть якщо не зрозумієш. Готовий?
— Так.
(Відклав телефон, втупився)
— Це — магія.
— Гаразд. Ахалай-махалай.
— Ні. Слова — справжня магія. Дивись. Від того, що людину назвуть худобою, у неї не виростуть роги і копита, але якщо він про магію нічого не тямить, то цілком може почати вести себе по-скотськи: обзиватися у відповідь, плювати і топати невидимими копитами. Інший приклад. Припустимо, людину назвали ну....
— Дебілом.
— Відмінно.
— Кінченим.
— Кінченим дебілом. Прекрасний приклад. Що відбувається?
— Йому прикро.
— Йому прикро. Йому погано. Його плющить. Він часто дихає. Червоний весь. А чому? Його хтось б'є?
Немає. Йому боляче фізично? Немає. Але він страждає. Чому? Це слово змусило його страждати. Хіба це не магія? Слова мають чарівну силу.
— Лайливі?
— Всі. Але лайливі — особливо. Це типу чорна магія. Працює відразу, але часто з побочкой.
— А звичайні?
— Усі слова — магія. Дивись. Третій приклад. Ти приходиш в ресторан. Питаєш, що дають на обід? А тобі офіціант каже: стейк.
— Ну і нормально.
— Так. Тепер та ж ситуація. Ти питаєш: що на обід? А офіціант тобі: смажений шматок дохлої корови, вбитої струмом на бойні.
— Що? Це я не замовлю.
— Але це одне і те ж. Одне і те ж блюдо, назване різними словами. Але твоя реакція буде різною. Одне і те ж. А реальність змінюється. Магія?
— Так.
— Це ази. Там далі багато цікавого. Слова — це складна магія. Їж свою відбивну.
— Ээээ... Шматок дох...
— Ні. Їж відбивну. Сеанс експериментальної магії закінчений.
І з'їв.