Про ці 10 речей, ваша мама вам ніколи не говорила

Вона плакала з-за вас... багато. Вона плакала, коли дізналася, що вагітна. Вона плакала, коли народжувала вас. Вона плакала, коли вперше взяла вас на руки. Вона плакала від щастя

Ось воно. Ясно, як день! Дві сині смужки на тільки що купленому тесті на вагітність.

Я перевірила двічі...

Одна смужка = не вагітна.

Дві смужки = вагітна.

Оп, безумовно, я вагітна.

Серце шалено калатало.

Голова паморочилась.

У шлунку щось переверталося.

Я хвилювалася, була збуджена, перелякана і ж зраділи одночасно.

Це, щоправда, відбувається! Довгі роки я мріяла, готувалася, чекала цього дня, і ось, нарешті. Я стану мамою.

Я погано собі уявляла, що за короткі дев'ять місяців я вступлю на саму виснажливу, повну змін, хвилювань, але надзвичайно щасливу дорогу в житті.

За дев'ять місяців я з перших рук дізналася ціну материнства. Я точно знала, що це таке — стати матір'ю. І я повністю зрозуміла й оцінила прекрасну жінку, яку я сама називаю МАМОЮ.

Я дізналася про те, що відчувають мами, але їх діти дуже мало знають про це.

Ось список з 10 речей, які ваша мама вам ніколи не говорила.

Вона плакала з-за вас... багато. Вона плакала, коли дізналася, що вагітна. Вона плакала, коли народжувала вас. Вона плакала, коли вперше взяла вас на руки. Вона плакала від щастя. Вона плакала від страху. Вона плакала від хвилювань. Вона плакала, тому що вона так сильно вас любить. Вона відчувала вашу біль і вашу радість і ділила їх з вами, розуміли це чи ні.

Вона так хотіла з'їсти останній шматок пирога. Але коли вона побачила, як ви дивитеся на нього своїми величезними очима і облизуєте губки маленьким язичком, вона не змогла його з'їсти. Вона розуміла, що буде набагато щасливішими, коли ваш маленький животик буде ситий, а не її.

Це боляче. Коли ви смикали її за волосся, це було боляче; коли ви хапали її ручками з гострими нігтиками, які неможливо було підстригти, це було боляче; коли ви кусали її, поки вона годувала вас грудьми, це теж було боляче. Ви штовхали її в живіт, поки ще не народилися, ви розтягували її шлунок протягом дев'яти місяців; її тіло здригалося від агонізуючої болю, коли вона допомагала вам з'явитися на світло.

Вона завжди боялася. З моменту зачаття вона робила все, щоб захистити вас. Вона стала вашою матусею. Вона була тією самою жінкою, яка не давала сусідській дівчинці потримати вас на ручках, тому що, на її думку, ніхто, крім неї, не міг забезпечити вашу безпеку. Її серце пішло в п'яти, коли ви зробили перші кроки. Вона довго не лягала спати, щоб переконатися, що ви в порядку і прийшли додому, і вона рано прокидалася, щоб проводити вас до школи. При найменшій невдачі вона була поруч; вона була готова підхоплювати вас на руки кожен раз, коли вам приснився поганий сон або коли у вас пізно вночі була температура. Вона була поруч, щоб знати, що ви в порядку.

Вона знає, що вона не ідеальна. Вона — найсуворіший критик самої себе. Вона знає всі свої недоліки і іноді ненавидить себе за них. Коли справа стосується вас, вона нещадна до себе. Вона хотіла б бути ідеальною мамою, все робити правильно, але оскільки вона теж людина, вона робила помилки. Можливо, вона все ще намагається пробачити себе за них. Вона всім серцем хотіла б повернути час назад і зробити все по-іншому, але вона не може. Тому будьте добрі до неї і знайте, що вона робила все, що могла.

Вона дивилася на вас, коли ви спали. Були ночі, коли вона спала до трьох і молилася, щоб ви, нарешті, заснув. Її очі закривалися, поки вона співала вам колискові, і вона просила вас: «будь Ласка, будь ласка, засинай». А потім, коли ви, нарешті, засипали, вона вкладала вас в ліжечко, і вся її втома кудись зникала в той момент, коли вона сідала поруч з вами, дивилася на ваше ангельське личко і відчувала таку любов, про існування якої вона раніше навіть не підозрювала. Незважаючи на те, що у неї відпадали руки і боліли очі.

Вона носила вас набагато довше, ніж дев'ять місяців. Вона була вам потрібна. І вона була поруч. Вона навчилася тримати вас на ручках, одночасно прибираючи у квартирі; вона навчилася тримати вас на ручках, поки вона їла; вона тримала вас на руках навіть уві сні, тому що часом практично це була єдина можливість поспати, яка була їй доступна. Руки втомлювалися, спина боліла, але вона все одно тримала вас на руках, тому що ви хотіли бути поруч з нею. Вона вас обіймала, цілувала, любила. Грала з вами. Вам було спокійно в її руках; ви були щасливі в її руках; ви знали, що вас люблять, коли вона тримала вас на руках. І вона тримала, стільки, скільки ви хотіли.

Кожен раз, коли ви плакали, її серце розривалося. Найсумнішим звуком для неї був ваш плач, а самим жахливим видовищем — сльози на вашому маленькому личку. Вона робила все, що було в її силах, щоб ви перестали плакати, а коли у неї не виходило, її серце розбивалось на мільйон маленьких шматочків.

Ви для неї на першому місці. Вона обходилася без їжі, без душу і без сну. Вона завжди ставила ваші потреби вище своїх. Цілий день вона робила те, що потрібно вам, а до кінця дня у неї не залишалося сил на себе. Але на наступний день вона прокидалася, і робила все те ж саме знову і знову, тому що ви так важливі для неї.

Все це вона повторила б знову. Бути мамою — це одна з найскладніших робіт, і часом вона доводить людину до межі терпіння. Ви плачете, вам боляче, ви намагаєтеся, у вас не виходить, ви працюєте і ви вчитеся. Але зате ви відчуваєте більше радості, ніж здавалося можливим, і відчуваєте більше любові, ніж ваше серце в змозі утримати. Незважаючи на всю біль, гіркоту, безсонні ночі, ранні підйоми, що проходила з вами ваша мама, вона зробила б все це для вас знову і знову, тому що, на її думку, ви цього заслуговуєте. Тому наступного разу, коли ви її побачите, скажіть їй спасибі, дайте їй зрозуміти, що ви її любите. Цих слів їй ніколи не буде багато.

Джерело