Перша трудність, з якою я зіткнулася бабусі та дідусі. Вони не сприймали Колю, як рідного онука. Звичайно, були спроби з їх боку виявляти до нього любов, але неозброєним оком було помітно, що нашу Катю вони цілують і обнімають сильніше і ніжніше, ніж хлопчика. Про себе я говорила, що їм просто потрібно час до нього звикнути, полюбити. Потрібен час і потерпіти.
Через деякий час Коля став погано спати ночами, йому снилися кошмари. Мені довелося на час до нього в дитячу перебратися, але не могла спати, так як незручно було удвох поміщатися на дитячому ліжечку, терпли руки й ноги від незручної пози. Чоловік запропонував мені з сином спати в нашій спальні, а він один на дитячому ліжечку поміститься. Погодилася. Приблизно через тиждень прокинулася вночі від того, що хтось гладить мене по стегну. Крізь сон подумала, що чоловік прийшов, скучив, але це був Коля. Розповіла все своєму Славіку, він сказав, пора закінчувати з експериментами, всім спати по своїх місцях. Поділилася тривогою з подругою, та заспокоїла, він же дитина, може що приснилося йому. Просто час потрібно хлопчикові. Звикне.
Через кілька тижнів стала помічати, що він кусає маленьку сестру. Не просто по-дитячому, а з силою. У неї на тілі залишалися синці, виступала кров, вона плакала. Різними способами намагалася пояснити дитині, що так робити не можна. Кричала, лаяла, карала, але не вийшло донести до нього, що жорстокість – це погано. Знову казала собі, що йому потрібно.
Спілкувалася і консультувалася з психологом, вихователем, іншими прийомними батьками. Всі мені кажуть, що це нормально, з часом пройде. Якщо б така поведінка була у мого рідного дитини, то я взагалі не звертала увагу, а так у мене просто упереджене ставлення. Не варто звертати увагу, все пройде. Розумом я все розумію, але на одному боці терезів стоїть хлопчик Коля, а на другий – дочка, чоловік і родичі. Мені складно зробити вибір або вести себе так, як того чекають від мене інші.
Пару днів тому Коля мені заявив, що не хоче більше бачити сестру, нехай вона залишається жити з бабусею і дідусем. Йому одному жити добре, без неї. Ввечері, лежачи з чоловіком, почула від нього, що ми зробили помилку, коли вирішили усиновити хлопчика. В такому напруженні він більше жити не буде. Мені потрібно зробити вибір. На це у мене є тиждень.
Я розриваюся на частини. В глибині душі згодна, що хлопчика треба повернути, але що чекає мене далі? З іншого боку, мене будуть засуджувати. І, я звикла до нього, буду нудьгувати.