Партнерським відносинам навчаються в дитинстві.

Партнерським відносинам дещо передує, а саме, дитинство. Партнерським відносинам навчаються в дитинстві.

Ми дуже рано вчимося тієї любові, яка необхідна для партнерських відносин. Ми вчимося їй, насамперед, у матері. Тільки в тому випадку, якщо нам вдалися відносини з матір'ю, коли ми від усього серця беремо від своєї матері те, що вона нам дає, ми готуємось до партнерських відносин. Те ж саме стосується нашого ставлення до батька.

Навчитися любові у батьків 

Багато проблем у партнерських відносинах виникають через те, що один партнер або вони обидва не знаходяться в згоді зі своїми батьками, в значенні глибокого зв'язку з ними, включає пошани і здатність «брати» з вдячністю.

Все дитинство і юність — це не що інше, як прийняття, в сенсі «брати» від батьків з любов'ю. Це брати, брати, брати і брати. Деякі люди відмовляються брати, і роблять вони це з різних причин. Так, наприкладу деяких з нас є уявлення, що те, що батьки дають нам, настільки великий і його так багато, що ми не можемо це врівноважитиі що наша вдячність ніколи не буде достатньою для того, щоб врівноважити це.

У нас є дуже глибока внутрішня потреба врівноваження того, що ми віддаємо» і того, що ми «беремо». Тому, деякі діти не беруть, боячись, що вони не зможуть це врівноважити. Іноді вони, щоб не брати у батьків, починають дорікати їх і звинувачувати. Тоді вони беруть дуже мало, і так як вони дуже мало беруть, у них мало що є. І тоді того, що є, як правило, буває недостатньо для партнерських відносин. Партнерські відносини починаються з того, що ми беремо від своїх батьків.

Часто ми переживаємо сум'яття в почуттях з-за того, що ми ніколи не зможемо врівноважити те, що нам дали наші батьки. Але ми можемо врівноважити те, що отримали від них, іншим чином, віддаючи отримане далі, наприклад, партнера і, насамперед, власним дітям. Коли ми знаємо це, нам більше не потрібно турбуватися про зрівноважування по відношенню до батьків. Ми беремо, беремо і беремо, і знаємо, що одного разу це переповнить нас, і збагатить наших партнерів і наших дітей.

Тобто здатність «брати» у батьків є передумовою партнерських відносин. Та любов, на якій партнери ростуть поруч один з одним, починається ще в дитинстві.

©Берт Хеллінгера, «Счастье, которое остается»

Джерело