Я зараз другий раз у шлюбі. Від першого чоловіка у мене є 9-річна донька, а також підростає наш спільний син. Йому зараз 4 роки. Родичів хоч відбавляй, адже у чоловіка дуже велика сім'я.
Природно, свекруха була незадоволена вибором свого сина. Однак це ніяк не позначалося на наших відносинах. Ми з нею навіть як-то жили разом, поки мої батьки не допомогли вирішити житлове питання. Що стосується чоловіка, то він дуже добре ставиться до моєї дитини. А дочка називає його батьком.
Коли зовиця повернулася після невдалого шлюбу до батьків, свекруха трохи пом'якшилася. Щебетала й сподівалася, що її дочки так пощастить з другим чоловіком, як мені, і дитина не буде рости без батька.
Однак поки на особистому фронті у Люби повний штиль. Вона особливо і не засмучується, адже їй добре живеться на шиї у батьків.
— Ну зять і негідник! Зайву копійку на дитину не дасть! На день народження навіть на словах не привітав, — скаржилася свекруха.
Зате бабуся і дідусь готові душу продати, щоб догодити коханому онуку. У них навіть традиція з'явилася. Досить-таки цікава.
— У нашому будинку все найкраще Михайликові дістається. Останній солодкий шматочок обов'язково йому! Навіть якщо мандаринка лежить одна, він знає, що це для нього, — розповідає свекруха.
Найдивовижніше, що хлопчику це подобається. Коли він чує, що залишилася остання цукерка або останній банан, біжить і радіє. Він знає, що все йому дістається. Як на мене, ця традиція заохочує егоїзм.
Миша може не підійти до вази з фруктами, але якщо там залишиться остання мандаринка, і його покличуть, вона просто побіжить зі швидкістю світла. Такий малий, але вже усвідомлює свою виключність.
Чесно кажучи, з-за цього я намагаюся зайвий раз до свекрів не ходити, адже мої діти ніколи не були такими "винятковими". Та й чоловік не горів бажанням у мами відсиджуватися, тому ми зустрічалися по великих святах.
Як-то ми купили подарунки і приїхала до свекрів після Нового року. Сіли за стіл, а діти пішли грати в дитячу. Через півгодини свекруха схаменулася й каже:
— Піду перевірю, як там діти. Та й Михайликові треба зефирку віддати, остання залишилася.
Коли син зовиці почув про останню зефирку, кинув все і побіг до бабусі. Хоча в солодощах вони його не обмежують — цукерки та печиво у кожній кімнаті на столі. Тим більше, після Нового року багато всього смачного назбиралося.
Однак коли Міша відкрив коробку і побачив, що там порожньо, розплакався.
— Хто зжер? Ти, кобила доросла? — звернулася свекруха до моєї дочки.
І тут моє терпіння лопнуло. Я нікому не дозволю ображати мого дитини. Дочка розплакалась, тому ми відразу ж пішли. Коли ми стояли в коридорі, молодший зізнався, що він з'їв останню зефирку. Але хіба це змінило суть? Останнє ж все Михайликові дістається!
Я купила на наступний день коробку зефіру і віднесла свекрухи. А чоловіка попередила, що більше моєї ноги у його батьків не буде. Раз наші діти для свекрухи не так важливі, як Михайлик, нехай з ним і возиться.