Почалися важкі часи. І треба згадати просту дитячу істину: коли у вас багато цукерок – всі діти з вами хочуть дружити. Особливо, якщо ви щедро ділитеся. Багато друзів відразу з'являється!
А потім цукерки закінчаться – вони закінчуються, якщо їх роздавати. І друзів стане менше. Залишиться руденький хлопчик і тиха дівчинка з кісками. І з ними можна просто грати, без цукерок. Або розповідати історії. Або мовчки сидіти на лавочці, бовтаючи ногами.
Так і з енергією. Іноді вона закінчується – і ніхто не дзвонить, не пише, не приходить. Ми нікому стаємо не потрібні. Майже нікому. Крім хлопчика і дівчинки, які залишаються з нами завжди. Неважливо, що у нас є. Головне, що ми є. Ось з ними і треба дружити.
Подивіться, хто залишився з вами, коли цукерки скінчилися. Ось з ними і дружите. Потім знову буде радість і свято. Потім знову буде багато всього хорошого! Але нехай ближче всіх залишаються ті, хто сидів з нами на лавці і грав – просто так. І нічого не просив, не чекав. Просто був поруч.
Це і є друзі, близькі. Нехай будуть близько. Завжди.
© Ганна Кір'янова