Ми з чоловіком чудово уживалися в нашій невеликій однушке. Це був ніби наш маленький світ. Нам не було тісно, проте з появою дітей стало складніше. Місця нам вистачало, але виникли інші труднощі.
Наприклад, якщо молодша плаче вночі прокидається і старший. Хтось раніше встане вранці, піднімаються все.
Сьогоднішня ніч була просто жахливою. Молодша донька прихворіла, тому часто прокидалася і плакала. Я намагалася її носити всю ніч на руках, але вона не вгавала.
Мені було шкода старшого сина, так як він не міг нормально спати з-за цього. З першої години ночі до 5 ранку тривали наші "гуляння". Я навіть на кухню дівчинку забрала, але в кімнату все одно долинали виски.
Вранці у дочки знизилася нарешті температура, і вона заснула. Тільки синові поспати не вдалося — в 7 ранку збиратися в садок. Очі в нього червоні, але все розумів. Тихенько з татом пішов на кухню, поїв і пішов на заняття. Перед відходом поцілував мене і сказав: "Поспи, мамо, а я в садку відпочину".
Я аж розплакалася від цих слів. Я злюся на себе, що не можу забезпечити своєму синові нормальні умови для відпочинку. А з іншого боку, у мене росте такий розуміє дитина, яка переживає за сестру і не дорікає її в нічних криках. Ще малюк, то такий турботливий.