В одному невеликому містечку в 2007р. народилися трійнята. Але ця історія зовсім не така як всі, ця історія родини, яка про народження трійні ніяк не підозрювали.
Вони жили небагато, місто невелике, хорошого устаткування вдень з вогнем не знайдеш, а ті що є — в дорогих клініках у сусідніх містах. Так і пройшла вся вагітність в буквальному очікуванні дива. Живіт ріс не по днях, а по годинах і вже на 7 місяці у Аріни почалися перейми.
У пологовий будинок її доставили швидкої, після того як вона народила першого малюка, «балаган» в її животі лише посилився і мама і акушери зрозуміли, що Орися знову народжує. На світ з'явилося ще двоє малюків.
— Вітаємо! У вас трійня!
Орися не могла натішитися. Вона так хотіла мати дітей, але щоб відразу трьох, взагалі не очікувала. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було, як він завантажився. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за памперсами і не повернувся.
Орися не могла повірити в те, що чоловік її покинув. Спочатку намагалася телефонувати, ніхто трубку не брав, потім шукала через знайомих. А потім і заспокоїлася. Клопоту з трьома їй отже вистачало.
З дітьми допомагала сестра і мати, Орина влаштувалася на роботу зі змінним графіків. Так з сестрою і підмінялися. Так і жили вони, виховуючи трьох дітей всі разом. Коли хлопцям сповнилося по 4 роки, Аріна зважилася на рішучий крок і переїхала в Москву в столичний філія від фірми, де вона працювала.
Благо за все це час Аріна проявила себе дуже відповідально і встигла дорости до керівника. Переїзд до Москви це для її сім'ї хороший шанс почати жити інакше. Там їй відразу дали від підприємства квартиру і хорошу посаду. Аріна найняла няню.
Життя пішло своїм чередом, поки одного разу...в ліфті в одному з ділових центрів вона не зіткнулася лоб у лоб зі своїм чоловіком.
Він онімів побачивши Аріну. Вона була зовсім іншою, не тієї яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І зовсім ударом в підчепивши для нього було те, що на переговорах куди вони обоє поспішали, Аріна виступала в якості керівника проекту, а Борис (чоловік) лише помічник представника компанії.
Як Аріна всередині себе тріумфувала уявити не складно.
Через два дні після зустрічі, Борис її знайшов і впав на коліна, став благати про прощення, говорити що тоді просто злякався.
Аріна його спокійно вислухала, а потім сказала:
— Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, принижуючись перед начальником щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом захворювали. Я день і ніч працювала, щоб їх прогодувати. А ти злякався. Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі немає місця. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, їм спілкуватися з тобою чи ні, але від мене не чекай.
Розвернувшись Орися пішла по коридору, голосно цокаючи каблучками. Горда постава, гарна фігура і троє дітей. Його дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже пізно.
Одиничний це випадок? Навряд чи. Проте, бачачи такі історії, розумієш, що життя вона така — і бумеранг прилетить в самий несподіваний момент, тому життя свою будувати варто точно тільки по совісті.