Моя племінниця, коли була маленька, вона не вимовляла букву К

Нам це здавалося дивним. Ми посічені дітей, які не вимовляють букву Р, букву С та інші Ш, Л і Ж, але буква К, як нам здавалося, труднощів викликати не може в принципі. Ми помилялися. Як не билася моя сестра над правильністю дочірньої мови, племінниця наполегливо вимовляла букву До букви Т.
— Что растёт у бабушки в огороде? — пытали мы ребёнка.
— Тартошта, мортовта, тапуста, табачти, тлубнита, — рапортовал ребёнок, и, войдя в раж, продолжал: — бананы…

Бабуся раділа банановому врожаю на своєму городі і гукала нам:
— Отстаньте от ребёнка, изверги, пусть говорит, как хочет!
А ми сумували, що у нас в родині росте носій дефекту фікції, і вирішили неодмінно здати дитину логопеда для дослідів.

Приходить моя сестра до логопеда, приводить до нього свою дефективную дочка й каже:
— Вот, доктор, спасайте. Не выговаривает букву К, такая трагедия, такая трагедия, хоть в омут головой.
Ну і материнську сльозу, звичайно, по щоці рукавом розмазує.
Доктор на нашу дівчинку зверху вниз подивився і каже:
— Скажи «каша».
— Таша.
— Скажи «кукла».
— Тутла.
— Скажи «клоун».
— Мне надоело, — сказала наша девочка. — Пойдём лучше у нас на балтоне цветочти поливать. Чур, я поливаю трасные, а ты — белые.
Логопед здивувався і каже:
— А ты уже и цвета знаешь?
Племінниця теж здивувалася і відповідає:
— Знаю.
— Это какой цвет?
— Синий.
— А это?
— Жёлтый.
— А это?
— Цвет морстой волны.
— И стихи знаешь?

Далі логопед вислухав пару-трійку віршів, пісню про Глафіру (ми з бабусею навчили, досі пишаюся) і завершився концерт кружлянням дівчинки по кабінету, тому що всяке виступ повинен закінчуватися танцями.

Після всього побаченого логопед повернувся до моєї сестри і сказав:
— У меня там в коридоре сидит пятилетний мальчик, словарный запас которого ограничивается словами «мама», «баба» и «дай», а также второклассник, до сих пор говорящий «здлясьте» и «фыфка». А вы приводите ко мне девочку, которая в год и 8 месяцев знает все цвета, включая цвет морской волны, рассказывает стихи, поёт песни, умеет придумать для взрослого человека развлечение в виде поливания цветов на балконе, и переживаете, что она не выговаривает одну единственную букву из всего алфавита. Берите её, мамочка, за руку, ведите домой поливать цветы, и чтоб в ближайшие три года я вас здесь не видел!

А через місяць з невеликим племінниця по телефону радісно повідомила мені:
— А я умею говорить букву К! Приезжай и привози мне конфеты!
Я сьогодні згадала і розповіла цю історію тієї самої племінниці, якої тепер вже 15 років, і яка зателефонувала мені, щоб поділитися сумом: вона пише книгу і у неї ніяк, ну ніяк не виходить вступна частина. Далі все нормально, а вступна частина не подобається.
Послала её в баню и велела по этому вопросу в ближайшие три года не звонить…

Віталія Япритопала