Моєму синові Микиті п'ять років. У нас з чоловіком — хороша і міцна сім'я. У нашого сина є дві бабусі: моя мама – бабуся Галя і мама мого чоловіка, моя свекруха — баба Таня. Це їх так мій син називає.
І моя мама, і свекруха – вдови. Свого єдиного онука вони дуже люблять. Ось тільки любов свою вони виявляють по-різному.
Мій чоловік — бізнесмен. У нього все в порядку з грошима. Два роки тому мій чоловік допоміг мені відкрити в нашому місті гарне кафе. Тепер у мене свій невеликий бізнес.
Правда, Микита часто хворіє і мені часто доводиться з ним залишатися вдома. Ще я часто відвідую салони краси – статус зобов'язує мене завжди виглядати добре.
Я часто прошу бабусь посидіти з Микитою. У кожної бабусі є своя квартира. Одного разу навіть моя мама запропонувала їм жити в одній квартирі, а інший – здавати, але моя свекруха від цієї пропозиції відмовилася.
Моя мама обожнює онука і дуже любить, коли я приводжу до неї Микиту. А ще вона дуже часто дарує йому різні подарунки. А ось до свекрухи я свого сина вожу не дуже часто. Адже свекруха дуже рідко дарує своєму онукові подарунки і не любить з ним грати.
Микита постійно просить відвезти його до бабусі Галі. А от до баби Тані їздить дуже неохоче.
Моєї свекрухи вже 66 років. Але вона постійно ходить в салони краси, купує собі модний і дорогий одяг, їздить відпочивати. А все це оплачує своїй мамі її улюблений синок. Для себе свекруха нічого не жаліє, а грошей на подарунок онукові виділити не може.
Ось моя мама завжди від грошей, які я їй пропоную, відмовляється.
— Не треба, я ж отримую пенсію. Мені на все, що треба, пенсії вистачає цілком.
Вона намагається купувати недорогі продукти, носить недорогу одяг і взуття.
Недавно свекруха забула про те, що у її онука день народження і прийшла в гості без подарунка.
— Ой, забула! Ну, нічого страшного! У Микити і так все є. Можна свій магазин іграшок відкривати! — заявила свекруха.
Микита образився і сказав:
— Більше не приходь до мене, бабуся Таня!