Мої безсонні ночі, коли народилася дочка

Так вийшло, що помічників у нас не було. У моєї матері були проблеми зі здоров'ям, а теща жила дуже далеко. Звичайно, бабусь мучила совість, що вони допомогти не можуть, але ми були готові до того, що нам потрібно розраховувати тільки на себе.

Так як я просив дружину народити дитину, а я пообіцяв їй, що буду всіляко допомагати.

Перші місяці

Ми ходили разом на курси для молодих батьків, тому до появи доньки готувалися грунтовно. Однак довелося внести правки в наші плани. Так як жінці зробили екстрене кесареве, вона не могла якийсь час підніматися з ліжка. До того ж, дитину забрали в реанімацію.

Виписали їх тільки через два тижні. І тоді я дізнався, що таке безсонні ночі. Насправді, спати можна було, але уривчасто. Доньку ми не клали у окрему ліжечко, адже тоді б спали ще менше.

Я вирішив, що нічні турботи візьму на себе, адже дружина і так цілодобово сама няньчиться. Їй треба хоч колись відпочивати. Я міняв памперси серед ночі або ж підкладав доньку дружині під груди, якщо вона хотіла їсти.

Одного разу я спросоння мало не впустив доньку. Я собі цього ніколи не пробачив. Я спав непогано, але відсутність нормального відпочинку давало про себе знати. Я засинав на роботі, незважаючи на літри кави.

Перші роки

Легше не стало. Тепер же донька могла прокинутися серед ночі і вимагати іграшки. Заколисувати її було марно. Я забирав її в іншу кімнату і там розважав, щоб не розбудити дружину.

Бували випадки, коли ми змінювали один одного. Після відлучення від грудей так взагалі був жах. Донька кричала і вимагала "своє". Сон прийшов в норму, коли їй виповнилося 3 роки. Іноді я лягав спати з донькою, щоб раніше прокинутися. Якщо я затримувався на роботі, вкладала дитину дружина.

Навіщо я все це розповідаю? 

У мене колега є на роботі. Він став батьком приблизно тоді ж, коли і я. Якось він мені сказав, що тепер спить окремо від дружини, тому що йому заважає рев сина і його часті пробудження.

— А дружина як спить? Хто вам допомагає? — запитав я його.

— Так вона ж вдома сидить весь день, їй на роботу вранці підніматися не треба.

— Але вона возиться з твоєю дитиною цілодобово. Ще й по дому всю роботу робить.

— Ну не порівнюй!

Я собі уявляю, скільки він висуває претензій своїй дружині. Вона, напевно, вичавлений, як лимон. Хіба це чоловік? Хіба можна говорити про те, що вони — одна сім'я? Чия дитина, взагалі? Не робіть так, чоловіки.

Джерело