Багатодітна мама топить грубку дитячими речами, а не стирає їх

Розповім на конкретному прикладі – не так давно в наше село переїхала багатодітна сім'я. Дітей вемье п'ятеро, двоє вже школярі, троє ще зовсім крихти. Батько сімейства пішов працювати на місцеву ферму, а мама дітками вдома займається.

Сім'я зовсім небагата, ось місцеві жителі і вирішили допомагати хто чим може – хто продукти принесе, хто речі дитячі віддасть, адже одягнути таку ораву дітей непросто. Я теж невістку попросила віддати одяг, яка онукам мала стала. Речі віддавали в хорошому стані, спеціально перевіряли, щоб без плям і дірок, випрали і випрасувати перед тим як нести. Речей зібрали пару величезних пакетів, крім одягу знайшли і взуття хорошу, іграшки, я навіть гостинці малюкам купила.

Що б не нести непотрібне, заздалегідь матері сімейства подзвонила, вона рада була, адже речі і справді потрібні. Забрати сама великі пакети жінка не могла, дітей не з ким залишити, а чоловік зайнятий, попросила, що б я принесла.

Собрала вещи, повезла по указанному адресу. Еще перед домом обратила внимание на неухоженный участок, траву у забора, тогда как у соседей убрано, цветы посажены. Двор, в котором меня встретили, также не очень ухоженный. Во дворе трое малышей играет, рядом мама в грязной одежде, но удивило меня не это, а гора детской одежды, лежащей под домом. Обратив внимание на мой взгляд многодетная мама усмехнулась и сказала, что детские вещи в семье не стирают, порошок дорогой, а люди новой одежды нанесут. Все грязные вещи в кучу скидывают и зимой ими печку топить будут.

Мені так прикро стало, за свої зусилля і за інших людей, що вирішили допомогти родині. Ми хороші речі збираємо, а їх після першого плями в піч кидають, зовсім не бережуть, а відміну від прального порошку. Зовсім не шкода таких батьків і допомагати їм не хочеться, правда за дітей прикро.