Мені взагалі-то важко кожен день сидіти з онуком. Ви його кому народжували? Мені? — заявила свекруха

Зараз я дивлюся на обурення свого чоловіка і натішитися не можу. Ще кілька місяців тому він стояв на боці своєї матусі і доводив, що вона права. Свекруха ж плакалася і обурювалася, що ми їй онука не даємо. Мовляв, вона така ж бабуся, як і моя мама, тому має повне на це право

Не подумайте нічого поганого — я не збиралася обмежувати спілкування сина з бабусею. Мене бісило дивна поведінка свекрухи. Коли вона приїжджала до нас, ходила за мною по п'ятах, але онукові взагалі не приділяла увагу. Здавалося, що вона приїжджає поговорити, поїсти, розважитися, а не пограти з дитиною. Якщо ж я просила її щось конкретне зробити, вона відповідала: "Я боюся". Вона боялася сама годувати сина, одягати, гуляти і т. д. загалом, помічниця з неї так собі.

Моя мама, наприклад, відмінно управлялася з онуком. Я могла залишити його хоч на цілий день, якщо мені треба було вирішити якісь справи. Саме тому я перестала запрошувати до нас свекруха. Адже вона виконувала роль звичайного глядача, не більше. В моменти її присутності мені було ще важче, бо треба було і за дитиною дивитися, і її обходити.

Свекруха образилася на мене і сама перестала приїжджати. Вона підтримувала спілкування тільки з чоловіком. Я особливо не журилася, адже мене виручала моя мама. Вона справді надавала мені допомогу, а не створювала видимість. А зараз я взагалі сама впораюся, адже син ходить в садок.

Як раптом прозріла свекруха і заявила, що вона хоче спілкуватися з онуком. Ще й мене дорікнула, що я їй дитини не даю. Бачте, вона теж бабуся, і має право брати участь у житті онука.

Щоб не загострювати відносини зі свекрухою, я все популярно пояснила чоловіка. Я йому дала зрозуміти, що не можу покластися на свекруха, адже вона не впорається з дитиною. Мені спокійніше, коли син з моєю мамою. Але мені не вдалося переконати чоловіка. Він сам почав ініціювати зустрічі сина зі свекрухою. Вона приходила і робила вигляд, що їй цікаво з онуком проводити час, хоча насправді це було не так.

Кілька разів чоловік відвозив сина до своєї мами. Вона говорила, що їй некомфортно з ним перебувати на нашій території, адже я постійно контролюю. І, начебто, все складалося добре, я розслабилася і навіть знайшла плюси в тому, що свекруха возиться з сином, але одна ситуація розставила все по місцях.

Коли сад закрили на карантин, мені не було з ким залишити сина. Моя мама тоді хворіла, тому ризикувати не хотілося. Чоловік зрадів і одразу ж помчав з дитиною до своєї матері. Вона з посмішкою зустріла онука і пообіцяла, що буде за ним доглядати.

Через п'ять днів родичка вже закотила скандал. Мене такий розвиток подій не здивувало, адже я була впевнена, що її надовго не вистачить. Почалося все з того, що вона злилася, хамила і обурювалася. Бачте, вона вже втомилася від активного онука. А потім заявила:

— Ви, мабуть, забули, що я вже пенсіонерка. Мені взагалі-то важко кожен день сидіти з онуком. Ви його кому народжували? Мені?

В той же день я забрала сина додому і домовилася з сусідкою, щоб вона доглядала за скромну плату за ним, поки ми на роботі. Цей випадок, звичайно, вибив нас з колії, але я рада, що все так сталося. Чому? Та тому що чоловік прозрів і зрозумів, що його матері онук не потрібен. Вона намагалася будувати з себе люблячу бабусю, але у неї нічого не вийшло. Думаю, після цього ми ще не скоро почуємо скарги щодо того, що вона онукові скучила.

Джерело