У дітей теж трапляються поганий настрій, криза, образа, випадки нерозуміння. Але на відміну від дорослих вони не вміють поки кваліфікувати ці ситуації і справлятися з ними. Це може вилитися в не зовсім позитивну поведінку, протест. І ми зобов'язані зрозуміти і знайти підхід, а не вимагати вибачень.
Зазвичай, торкаючись цієї теми, говорять про помилки батьків у вихованні, я ж вирішили подивитися трохи під іншим кутом і написати про те, як дорослому правильно миритися з дитиною.
Миримося з дитиною правильно
Це особливо актуально саме зараз, у період пандемії, коли всі ми більше часу проводимо пліч-о-пліч зі своїми домашніми і дітками. Заморожені конфлікти, непорозуміння, уповільнене розбіжність ризикують перерости у відкриту ворожнечу. Тоді виправити ситуацію буде складніше.
Звичайно, краще, коли у стосунках з дитиною панують любов, мир і повне розуміння, але... така ідилія на практиці доступна не всім.
При цьому багато батьків вважають, що якщо людина молодше, то він апріорі не прав, а навіть якщо і прав, то дорослому не годиться робити перший крок. Авторитет не повинен страждати ні за яких обставин. Чи це Так?
Мама мене не любить? Тато ‒ мій ворог?
У дітей, як і у нас, буває поганий настрій, кризи, реакції образи, злості, гніву, випадки нерозуміння. Але на відміну від нас вони не можуть кваліфікувати такі ситуації, а значить, і справлятися з ними. Інколи це виливається в не дуже позитивну поведінку, протест. Ми повинні, якщо вважаємо себе дорослими, розуміти і вміти знаходити підхід, а не вимагати негайних вибачень.
Ні, я не закликаю потурати всім імпульсам і примх. Але здатність вирішення конфліктної ситуації ‒ важливий інструмент, який повинен бути в арсеналі кожного з батьків. Все ж головне призначення сім'ї ‒ забезпечити турботу і любов.
Всі ми різні ‒ і батьки, і діти. І умови життя, відносини у сім'ї теж не однакові. Але якщо ви це читаєте, значить, змогли поставити під сумнів той факт, що добре граєте свою роль батька і готові до компромісу.
Все у ваших руках. Ви доросла, розумна, а значить, повинні робити перший крок. І як можна швидше. Це чиста правда.
Так як же його робити? Все просто:
1. Використовуйте гумор, розсмішіть.
2. Запропонуйте цікаве заняття (гра, ТБ, гуляння).
3. Придумайте яку-небудь свою «мирилку» (таємні слова, віршик, пісенька).
4. Навчіться самі та навчіть дитину говорити про свої почуття, пояснювати реакції.
Не соромтеся вибачатися. Чуючи слово «прости», малюк сам вчиться просити вибачення.
Якщо в сім'ї існує практика відновлення відносин після сварок, дитина сприймає це як само собою зрозуміле і сам набуває навик прощати і миритися. Він довіряє своїм батькам, а це вже відмінний багаж для майбутньої дорослого життя.
Причину конфлікту потрібно з'ясувати, але робити це треба спокійно, після примирення. Ви ж дорослий, а значить, у вас є терпіння.
У чому можуть бути причини конфліктів?
Деякі діти володіють малим запасом психічної міцності: навіть незначні розбіжності можуть викликати сплеск емоцій або, навпаки, повне відключення від того, що відбувається. Примирення допоможе їм швидше відновити душевну рівновагу.
Часто негативні прояви означають, що в сім'ї щось не так.
Тому моя остання рекомендація: якщо не справляєтеся, не тягніть час, не соромтеся проконсультуватися з фахівцем. Адже дитячі проблеми багато хто з нас проносять через все життя, біль не проходить сама по собі. Ви ж цього не хочете для своєї дитини?
Психолог зможе допомогти подолати проблеми з дітьми. Щастя і миру вашій родині!
Автор Юлія Таланцева
фото ©Magdalena Sienicka