Материнська любов, коли тобі вже 40 років

— Мам, я сама вирішу, яку надіти куртку! Мені вже 40 років!

Валентина Петрівна обдарувала дочку поглядом, повним неконтрольованого сказу. Вперше Саша пішла проти її волі. Ні, вона не була тюхтієм, так і в школі грубіянила. Однак донька знала, що мама у неї сувора. Валентина Петрівна тримала її в їжакових рукавицях. Навіть чоловік дочки не витримав і втік.

Саша досі пам'ятає той день, коли вперше нафарбувала вії. Так її мама з милом вмила і зганьбила перед усіма подругами.

— Місяць без вулиці! — покарала вона тоді Сашка.

Всі подруги знали, що Валентина Петрівна — шалена матуся. Інші батьки дівчатам і фарбуватися дозволяли, і модно одягатися, і на дискотеки ходити. А Сашкові... Що говорити, якщо мама навіть на перше побачення разом з донькою зібралася. Хлопчик це побачив і зрозумів, що з Сашком краще не зв'язувати. Не потрібно йому таке "мамине скарб".

Йшли роки. Саша закінчила університет і влаштувалася на роботу. Тоді мама загорілася ідеєю її видати заміж. Однак донька до того часу навчилася чинити опір і хитрувати. Усіх кавалерів, яких обирала їй мама, вона говорила, що чоловіки її не цікавлять, тільки жінки. Валентина Петрівна не могла зрозуміти, чого від Сашка шарахаються. Начебто, гарна дівка!

Незабаром мама купила дочці квартиру, щоб вона жила сама. Та тільки окреме житло не позбавило доньку від настирливої матусі — вона щодня навідувалася до Саші. Перевіряла, як та прибрала, що їсти приготувала, погладила чи, випрала... Потім ще соромила її за те, що вона змушена прибирати і готувати замість неї.

Про особисте життя навіть мови не могло бути. Зі слів матері, всі були негідні Саші. Вона робила все можливе, щоб віднадити кавалерів від неї. Вони і самі не нав'язувалися, адже розуміли, що щастя в такій родині не буде.

Коли Сашкові виповнилося 33 роки, у неї з'явився молодий чоловік. Вона доклала максимум зусиль, щоб про цих відносинах не дізналася мама. Однак приховати факт вагітності не вдалося.

— Як ти могла таке допустити? Кому ти потрібна з "причепом"?

— Мама, по-перше, я вже доросла. По-друге, у мене є чоловік.

— Боляче ти йому потрібна. Він клюнув на тебе лише із-за квартири.

— Ні, він любить мене. Відчепися від мене і дай мені спокійно жити!

Загалом, весілля відбулося. Та тільки чоловік Саші не хотів терпіти щоденні візити тещі. Вона вичитувала їх з приводу і без, командувала і встановлювала свої правила.

— Передай "цьому", що я полуницю для онука купила!

— Мама, Рома нас містить. Він має повне право є те, що знаходиться в холодильнику.

— Ага. Так містить, що холодильник мені доводиться заповнювати.

— Я тебе просив про це? Не треба робити те, що тебе не просять. Не принось нічого і не ходи до нас!

— Ти матір рідну проганяєш? Ой, серце...

Після цього скандалу приїхав батько і забрав її додому. Але свого Валентина Петрівна домоглася — донька з чоловіком розлучилася.

— Я ж тобі казала, що тільки йому квартира потрібна!

Саша дуже важко пережила розлучення з коханою людиною, але незабаром повернулася до нормального життя. А тим часом син дорослішав. Бабуся брала активну участь в його житті і водила по різних секціях. Вона спілкується з вчителями, стежить за успішністю онука та його колом спілкування. Часом здається, що вона його мати, а не Сашко.

А на Сашу дивитися страшно — в'яне і старіюча жінка. Вона постійно працює. Ні, справа не в грошах, а в тому, що їй додому не хочеться повертатися. Рома одружився вдруге, проте до цих пір ховається, якщо десь бачить Валентину Петрівну.

І ось знову. Мама змусила одягнути Сашу тепліше куртку. Зустрівшись з нею очима, донька втомлено зітхнула і зробила так, як вона веліла.