Я з чоловіком і двома доньками живу в будинку, який належить свекрухи. Так як наша квартира ще будується, ми змушені тіснитися.
У свекрухи є онук-улюбленець. Це син її молодшої дочки. Раніше вони теж жили з нами, але нещодавно зовиця з'їхала у свою квартиру.
Гриша вічно вередував і шкодничал. Йому було три роки, коли народилася моя молодша донька. Він вривався в нашу кімнату і заважав їй спати. Але свекруха потурала йому і ніколи не робила зауважень. Ніхто навіть не думав пояснити дитині, як поводитися. А мені забороняли робити йому зауваження.
Машка зростала і тяглася до бабусі, але бабусі вона була не потрібна. Мої батьки жили далеко, тому донька тяглася саме до свекрухи. А та поралася тільки з онуком. Внучці не діставалося стільки любові і уваги, скільки Гриші. Свекруха постійно випроваджувала Машку з своєї кімнати, а та розбудовувалася. Хоча вона особливо не завадила б, адже була спокійною і вихованою дівчинкою. Та й у всіх бідах звинувачували саме її, незважаючи на те, що всі капості в квартирі творив Міша.
Моя дитина був відкинутий з самого народження, тому я намагалася перемикати увагу дочці на щось інше. Я навіть запропонувала чоловікові з'їхати на орендовану квартиру, але він мене попросив потерпіти. Я стиснула губи і чекала того моменту, коли ми нарешті будемо жити одні.
Коли з'їхала зовиця, Маші було 3 роки. На той момент я вже була вагітна вдруге. Свекруха хотіла няньчитися з онукою, та тільки та до неї навіть не підходила. Ще Ірину Володимирівну бісило, що треба підкорятися моїми правилами. Ну як правил... Я давала добро, коли можна вести Машу на прогулянку. З Грицем такого не було, адже батьки просто скидали його на бабусю, а самі займалися своїми справами. Вона була йому за матір, а тут я вирішувала.
Днями сталася ситуація, яка дала зрозуміти свекрухи, як моя дочка ставиться до неї.
Вранці Маша їла кашу без ентузіазму. Я її взялася годувати.
— За маму. За тата. За сестричку. За бабу Катю (моя мама). За бабусю Любу (свекруха)...
На цьому моменті донька закрила рот і сказала:
— Не буду за бабусю Любу!
— Чому? Ти мене не любиш, чи що? — укоренилася в розмову свекруха.
— За тебе нехай Гриша їсть, адже ти його любиш тільки, — відповіла донька.
Я не стала робити зауваження дочки, адже вважаю, що це не той випадок. Свекруха ж перекосилася. Вона, мабуть, не думала, що внучка-трилітка всі мотає на вус і робить свої висновки. Машка лукавити не вміє, ось і видала правду. Відразу хочу сказати — я їй нічого не нав'язувала.