Криза 3-х років: упертість малюка і ще 6 симптомів

Криза 3-х років належить до гострих. Дитина некерована, впадає в лють. Поведінка майже не піддається корекції. Період важкий як для дорослого, так і для самої дитини.

На підході до кризи присутня чітка когнітивна симптоматика: 

1. Гострий інтерес до свого зображення у дзеркалі.

2. Дитина переймається своєю зовнішністю, зацікавлений тим, як він виглядає в очах інших.У дівчаток інтерес до нарядів; хлопчики починають проявляти заклопотаність своєю ефективністю, наприклад, в конструюванні. Гостро реагують на невдачу.

Криза 3-х років належить до гострих. Дитина некерована, впадає в лють. Поведінка майже не піддається корекції. Період важкий як для дорослого, так і для самої дитини.

Симптоми називають семизвездием кризи 3 років . 

1. Негативізм. Реакція не на зміст пропозиції дорослих, а на те, що воно йде від дорослих. Прагнення зробити навпаки, навіть всупереч власним бажанням.

2. Упертість. Дитина наполягає на чомусь не тому, що хоче, а тому, що він цього зажадав, він зв'язаний своїм первинним рішенням.

3. Норовистість. Вона безлична, направлена проти норм виховання, способу життя, який склався до трьох років.

4. Свавілля. Прагне все робити сам.

5. Протест-бунт. Дитина у стані війни і конфлікту з оточуючими.

6. Симптом знецінення проявляється в тому, що дитина починає лаятися, дратувати і обзивати батьків.

7. Деспотизм. Дитина змушує батьків робити все, що він вимагає. По відношенню до молодших сестер і братів деспотизм виявляється як ревнощі.

Этот период протекает как кризис социальных отношений и связан со становлением самосознания ребенка. Появляется позиция «Я сам». Ребенок познает различие между «должен» и «хочу».

Якщо криза протікає мляво, це говорить про затримку в розвитку афективної та вольової сторін особистості. У дітей починає формуватися воля, яку Е. Еріксон назвав автономією (незалежністю, самостійністю). Діти перестають потребувати опіки з боку дорослих і прагнуть самі робити вибір. Почуття сорому і невпевненості замість автономії виникають тоді, коли батьки обмежують прояви незалежності дитини, карають або висміюють всякі спроби самостійності.

Зона найближчого розвитку дитини полягає в набутті «могу»: він повинен навчитися співвідносити своє «хочу» з «должен» і «нельзя»і на цій основі визначити своє «могу». Кризис затягивается, если взрослый стоит на позиции «хочу» (вседозволенность) или «нельзя» (запреты). Следует предоставить ребенку сферу деятельности, где бы он мог проявлять самостоятельность.

Эта сфера – в игре. Как сказал Э.Эриксон: «Игра, с ее особыми правилами и нормами, которые отражают социальные связи, служит для ребенка тем безопасным островом, где он может развивать и апробировать свою независимость, самостоятельность».

Из книги Р. П. Ефимкиной  «Детская психология»

P.S. И помните, всего лишь изменяя свое потребление — мы вместе изменяем мир! © econet

Джерело