Криза 3-х років належить до гострих. Дитина некерована, впадає в лють. Поведінка майже не піддається корекції. Період важкий як для дорослого, так і для самої дитини.
На підході до кризи присутня чітка когнітивна симптоматика:
1. Гострий інтерес до свого зображення у дзеркалі.
2. Дитина переймається своєю зовнішністю, зацікавлений тим, як він виглядає в очах інших.У дівчаток інтерес до нарядів; хлопчики починають проявляти заклопотаність своєю ефективністю, наприклад, в конструюванні. Гостро реагують на невдачу.
Криза 3-х років належить до гострих. Дитина некерована, впадає в лють. Поведінка майже не піддається корекції. Період важкий як для дорослого, так і для самої дитини.
Симптоми називають семизвездием кризи 3 років .
1. Негативізм. Реакція не на зміст пропозиції дорослих, а на те, що воно йде від дорослих. Прагнення зробити навпаки, навіть всупереч власним бажанням.
2. Упертість. Дитина наполягає на чомусь не тому, що хоче, а тому, що він цього зажадав, він зв'язаний своїм первинним рішенням.
3. Норовистість. Вона безлична, направлена проти норм виховання, способу життя, який склався до трьох років.
4. Свавілля. Прагне все робити сам.
5. Протест-бунт. Дитина у стані війни і конфлікту з оточуючими.
6. Симптом знецінення проявляється в тому, що дитина починає лаятися, дратувати і обзивати батьків.
7. Деспотизм. Дитина змушує батьків робити все, що він вимагає. По відношенню до молодших сестер і братів деспотизм виявляється як ревнощі.
Цей період протікає як криза соціальних відносин і пов'язаний із становленням самосвідомості дитини. З'являється позиція «Я сам». Дитина пізнає відмінність між «повинен» і «хочу».
Якщо криза протікає мляво, це говорить про затримку в розвитку афективної та вольової сторін особистості. У дітей починає формуватися воля, яку Е. Еріксон назвав автономією (незалежністю, самостійністю). Діти перестають потребувати опіки з боку дорослих і прагнуть самі робити вибір. Почуття сорому і невпевненості замість автономії виникають тоді, коли батьки обмежують прояви незалежності дитини, карають або висміюють всякі спроби самостійності.
Зона найближчого розвитку дитини полягає в набутті «можу»: він повинен навчитися співвідносити своє «хочу» з «повинен» і «не можна»і на цій основі визначити своє «можу». Криза затягується, якщо дорослий стоїть на позиції «хочу» (вседозволеність) або «не можна» (заборони). Слід надати дитині сферу діяльності, де б він міг проявляти самостійність.
Ця сфера – у грі. Як сказав Е. Еріксон: «Гра з її особливими правилами і нормами, які відображають соціальні зв'язки, служить для дитини тим безпечним островом, де він може розвивати і апробувати свою незалежність, самостійність».
З книги Н. П. Ефимкиной «Дитяча психологія»
P. S. І пам'ятайте, лише змінюючи своє споживання — разом ми змінюємо світ! © econet