Коли у мене почалися перейми, чоловік вирішив на мене образитися і піти з дому

Багато хто, прочитавши заголовок статті, подумають, що це чергова соплива вигадка. Але поспішаю вас засмутити. Це моя історія, моя біль...

Почну з того, що дитинка наш був довгоочікуваним. Чоловік довгий час нарівні зі мною мріяв про малюка. Лікарі не стали говорити мені точну дату майбутніх пологів (+/- 4 тижні). Так що нам залишалося просто чекати того самого дня, коли наша мрія повинна була здійснитися.

Я збиралася народжувати в одній з лікарень сусіднього міста. Їхати туди хвилин 30. Так як я не могла сама водити машину, і ми не знали, в який саме день я народжу, я попросила чоловіка цілий місяць відмовитися від алкоголю.

Він протримався 3 тижні, на четверту прийшов додому з пакетами, повними пива з закусками.

– Я вже втомився. Ти прекрасно знаєш, коли народиш, це всього лише виверт, щоб ти змусила мене не пити! Використовуєш свою вагітність проти мене! – відкрив пиво, ліг на диван і почав бенкетувати повернення до «доброго» справі.

Я навіть не стала йому нічого говорити і тихо пішла спати. По дорозі в кімнату я відчула, що
внизу живота дуже сильно стало щось боліти. Я втратила дар мови в хвилину, але
потім зрозуміла, що почалося...

– Перейми... перейми... – я ледве вимовила й трохи не впала на підлогу.

Звичайно ж, від чоловіка нуль реакції, а так як я народжувала в перший раз, мені було дуже страшно. І ось, біль трохи вщух, я стала збирати необхідні документи в пологовий будинок.

Коли почався другий потік болю, я мало не накричала на нього і попросила відвезти мене в лікарню, а він подивився на мене і каже:

– Які ви, баби, підступні! Сутички у неї. Просто скажи, що ти не хочеш, щоб я пив! Годі прикидатися.

Я ледве дісталася до кімнати і лягла на ліжко. Часом сутички були такі сильні, що я кричала від болю. А він демонстративно вийшов з дому, взявши з собою ноутбук, адже я своїми криками заважала йому грати в його улюблену гру.

Я стала йому дзвонити, абонент в сотий раз був недоступний. Я не розгубилася, викликала таксі. Швидку викликати не хотіла, так як вони повезли мене в найближчу поліклініку. І ось
я одна поїхала в інше місто народжувати малюка.

Я не стала йому нічого повідомляти. Вранці він мені зателефонував і став просити вибачення. Не могла ніяк простити його. Адже завжди думала, що чоловік буде поруч під час пологів, уявляла, як він буде хвилюватися, коли в перший раз побачить нашого малюка.

Але в підсумку я його все ж простила. Тільки ось неприємний осад залишився. Порадьте, як викинути з голови ці неприємні спогади.

Джерело