Як змінюються мої послання до дітей

У два роки я говорила: “ти моя маленька, моя маленька. Я не дам тебе скривдити. Ти можеш на мене покластися. Я тебе люблю. Я завжди з тобою".

У чотири роки я говорила: “тобі важко, ти ростеш. Все прийде. Всьому свій час. Я тебе завжди підтримаю. Я тебе люблю, я завжди з тобою".

У шість років я говорила: “тобі важко, не виходить, це важко. Спробуй ще. Якщо тобі потрібна моя допомога, скажи. Я тебе люблю, я завжди з тобою".

У вісім років я кажу: “ти можеш і впораєшся. Тобі доведеться потрудитися, але я впевнена в тобі. Я готова допомагати, але чекаю праці від тебе. Я тебе люблю, я завжди з тобою".

А потім коли-небудь я скажу: “це твоє життя. ти сама здатна прийняти рішення. Не думаю, що тобі потрібна моя допомога. Довіряй собі. Я тебе люблю, я завжди з тобою".

А потім коли-небудь мене не запитають.

А потім, коли-небудь, мене не буде.

І вона зіткнеться з нелегким рішенням, буде кидатися, що ж робити? І почує всередині “Ти здатна прийняти рішення сама. Довіряй собі".

І в неї будуть складнощі на роботі, і буде страшно і невпевнено, і внутрішній голос скаже “Ти можеш і впораєшся. Доведеться потрудитися".

І вона буде стикатися з відмовою і невдачами, і, залишившись одна, не буде сама собі говорити "а чого ти хотіла?", "а це ще заслужити треба", "а з якого дива тобі положено", а почує "тобі складно, не виходить, це важко. Спробуй ще".

І коли небудь життя вдарить її боляче, і вона буде одна, надламана, втрачена. І голос їй скаже зсередини “Ти моя маленька. Моє малятко".

Щоб всі наші дорослі діти, коли їх вдарили в саме серце, коли не хочеться ні жити і ні дихати, не чули всередині "вистачить вже нити, не маленький".

Щоб коли у них народяться їх власні діти, коли світ раптом здригнеться і розламається від неможливості того, що сталося, в цьому новому, чудовому, дивному стані подивилися на цей клубочок і сказали, не замислюючись: “Я тебе люблю. Я завжди з тобою".

Ольга Нечаєва Ольга Нечаєва (Olga Nechaeva)

Джерело