Доньці 14 років. Недільний вечір. Вона сидить в нашій малесенькій їдальні, їсть кохану (не жартую) манну кашу, читає щось по-російськи... Ідилія. І раптом таке питання.
Так, без паніки. Треба виграти час...
“Зараз, кава доварю і прийду до тебе. Не хочу кричати."
Півтори хвилини виграла.
Що відповідати? Послати до папи? Це він у нас доктор. Причому тут лікар? Тим більше, що він недавно анекдот на тему розповідав, вся суть якого в тому, що хлопчикам і дівчаткам по різному пояснюють дають-беруть). Не варто ускладнювати ситуацію.
Посоветовать в словаре поискать? В каком? Даля? Нет такого слова у Даля. И вообще такого слова нет. Это французский сленг. Есть «феллацио» и «кунилингус». Нам Ханга все объяснила.
Що у мене з кавою? Час ще є.
Так. В моей родной психушке, нам приходилось проводить экспертизу. По заказам разнообразных организаций. Отказываться от такой “нагрузки” было не принято, но работу можно было сделать честно и добросовестно. Однажды принесли нам некоторый текст. С просьбой проверить, не порнография ли? Как текст назывался, я не помню. Вроде:”Техника современного секса.” Фотокопии. Текст и фотографии. Параллельно с такой же просьбой обратились в местный пединститут. Те не глядя постановили, что да — порнография. А мы мудрить стали, про критерии заговаривать. Про эротику вспомнили. А лейтенант, или кто он там был, пальцем в текст тычет и говорит: ”А вот это слово разве не порнография?”
В той час у нас в лабораторії знімала кімнатку за перегородкою група обчислювального центру. Не безоплатно. Вони нам результати психологічних обстежень на комп'ютері обробляли. У 84-85 році. А!
Дівчатка з ОЦ не втрималися і взяли участь в обговоренні. З сусідньої кімнати. Лейтенант аж зблід. Конспіратор хренов. А дівчата гукають: “Яке там слово? Мінет, чи що? Нехай сюди йде, ми йому пояснюємо."
Коротше, мужики того, власника та розповсюджувача ми відстояли. Та й часи вже були не суворі. Початок перебудови.
Про що це я? Мені ж треба відповідати. І тон правильний взяти. Ханге добре, її вчили. Вона професіоналка. Стоп. А я хто? Я теж крута професіоналка. А моя професія передбачає насамперед уточнення понять і контексту.
Скільки у мене секунд залишилося?
“Доню, що ти читаєш?“ П'ять секунд.
"Віднесені вітром", про Скарлет." Так! Не було там мінету. Там була Громадянська війна, Ку-клукс-клан і святенництво. Куклуксклановцы в публічний будинок для конспірації пішли і від святенництва очі закривали. А мінету там не було. Знімаю кави з вогню
. "Доню, прочитай мені все пропозицію, щоб я могла пояснити у зв'язку з контекстом." Була не була.
"Мине багато років, перш ,ніж Скарлет зрозуміє..."
"Мінет" поправляю я наголос, ставлячи його на першому складі. Це дієслово першої дієвідміни, досконалої форми. Невизначена форма, або інфінітив – минути. Означає це слово...
Далі слідує короткий, але занудний урок граматики. Щоб неповадно було.
—Ольга Штерн